Гіпертрофічний риніт

Гіпертрофічний риніт – це захворювання, пов’язане з гіпертрофією (збільшенням розміру) тканин, які утворюють носові раковини, що веде до порушення носового дихання.

Носові раковини – це своєрідні вирости на боковій стінці порожнини носа у вигляді складок. Розрізняють нижні (А), середні (В) і верхні (С) носові раковини. Вони мають кістковий каркас і покриті слизовою оболонкою.

Біологічна роль носових раковин різноманітна:

1. У слизовій оболонці носових раковин знаходяться так звані запалі тіла – сплетіння кровоносних судин в яких активно циркулює кров. Кров виконує роль “теплоносія”, за рахунок неї відбувається обігрів вдихуваного повітря.
2. У слизовій оболонці носових раковин знаходиться безліч залоз зовнішньої секреції, які виділяють слизовий секрет для зволоження вдихуваного повітря.
3. На поверхню слизової носових раковин активно секретуються природні антитіла (імуноглобуліни А) і макрофаги – клітини, що запускають механізм імунної відповіді. За рахунок цього повітря, яке ми вдихаємо дезінфікується.
4. Середня носова раковина (В) є своєрідним козирком, який прикриває і захищає вивідні отвори гайморової пазухи, лобової пазухи та більшості осередків ґратчастої кістки
5. Аеродинамічний профіль носових раковин схожий на профіль крила літака. При обтіканні їх повітряним потоком на вдиху утворюються області підвищеного та зниженого тиску. В результаті повітряний струмінь відхиляється по дузі вгору і досягає самих верхніх відділів носа, де розташовані рецептори нюху. Шляхом цього людина відчуває запахи.

Напрямок струменя повітря при вдиху.

Повітря йде по дузі вгору і вдаряє в передній кінець середньої носової раковини, у зв’язку з чим він відчуває підвищене аеродинамічне навантаження.

Напрямок струменя повітря при видиху.

Повітря йде практично прямолінійно по нижній частині порожнини носа і вдаряє в задній кінець нижньої носової раковини, у зв’язку з чим він відчуває підвищене аеродинамічне навантаження.

Таким чином у порожнині носа існує два слабких місця, схильних до найбільшого навантаження – передні кінці середніх раковин і задні кінці нижніх раковин.

Здорова слизова оболонка добре справляється з таким навантаженням і ніяких структурних змін в ній не відбувається. При хронічному запаленні слизової оболонки (це буває при алергії, частих простудних захворюваннях, при вдиханні летючих хімікатів на виробництвах) а також при посиленні аеродинамічного навантаження (це буває при викривленнях перегородки та інших порушеннях анатомії порожнини носа) під впливом ударів струменя повітря відбувається компенсаторне розростання ділянок слизової в “слабких зонах”.

Іноді ці розростання досягають значних розмірів і порушують проходження повітря. Цей процес можна порівняти з утворенням мозолі на шкірі в місцях тертя.

Гіпертрофія переднього кінця середньої носової раковини у пацієнтки з цілорічним алергічним ринітом. Слизова оболонка горбиста, потовщена.

Гіпертрофія заднього кінця нижньої носової раковини у пацієнта, який страждає на хронічний гайморит. Задній кінець досяг таких великих розмірів, що лежить на дні носа і закриває повітряний просвіт на три чверті.

Гіпертрофія заднього кінця нижньої носової раковини у пацієнта, який працює на шкідливому виробництві (нафтопереробний комплекс).
Горбисте утворення (так звана “шовковична ягода” перекриває повітряний просвіт більше ніж на половину).

Зверніть увагу на наступну ендоскопічну фотографію. Це зіставлені фотографії лівої та правої половин носа.

У даного пацієнта ліва половина носа не дихає через викривлення перегородки, а права через гіпертрофію нижньої раковини (стрілка), яка сформувалася за кілька років.

Ця ситуація дуже типова для пацієнтів з викривленням носової перегородки. Пов’язана вона з тим, що якщо одна половина носа не працює, слизова оболонка другої починає відчувати підвищене навантаження. У ній поступово, протягом декількох років, відбувається структурна перебудова. Слизова оболонка потовщується і поступово порушує проходження повітря і по “здоровій” стороні. Це явище традиційно називається “компенсаторна гіпертрофія”, хоча правильніше було б називати “гіпертрофія від перенавантаження”.

При проведенні хірургічної операції на перегородці носа, необхідно обов’язково провести корекцію нижньої раковини. В іншому разі не буде досягнуто бажаного функціонального результату.

Діагноз встановлюється тільки після проведення діагностичної ендоскопії носа і риноманометрії.

Оскільки в основі цього захворювання лежать структурні зміни слизової оболонки, основний метод лікування – хірургічний.

Виконується операція, яка називається ендоскопічна конхопластика. Операція дуже щадна і малотравматична, тривалість її становить 10-15 хвилин. Виконуватися вона може як під загальним наркозом, так і під місцевим знеболенням. Вже на наступний день, після видалення гемостатичних тампонів, пацієнти відчувають значне поліпшення носового дихання.

Через 3 дні після проведення операції пацієнти можуть повернутися до нормального фізичної активності.

Ендоскопічна фотографія до і через 1 місяць після конхопластики (ліва сторона).

Гіпертрофована нижня носова раковина (*) значно зменшилася в обсязі, з’явився просвіт для проходження повітря (стрілка). З’явився огляд середньої носової раковини (жовта зірочка). При цьому повністю збережена слизова оболонка раковини та відновлений її аеродинамічний профіль.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.