Викривлення носової перегородки

Носова перегородка – це тонка пластинка, товщиною 2-3 мм, яка розділяє порожнину носа на дві приблизно однакові половини. У передній частині вона утворена хрящем, в задній тонкої кісткою і покрита з обох сторін слизовою оболонкою.

Деформації носової перегородки (бічні зміщення, шипи, гребені) викликають різне за ступенем порушення носового дихання, аж до повного його припинення. Це сильно погіршує якість життя людини, він стає більш схильним до запальних і алергічних захворювань органів дихання. Ускладнене дихання носом негативно впливає на серцево-судинну і сечостатеву системи, викликає різні неврози, може бути причиною хропіння і зупинок дихання уві сні.

Через виникнення деформації носової перегородки діляться на 1) природні (природжені) і 2) посттравматичні.

1. Природні викривлення перегородки носа.

   Це потовщення (шипи та гребені), які утворюються на “стиках” кісткової та хрящової частини перегородки в результаті порушення їх розвитку. Іноді вони досягають значних розмірів і можуть “встромлятися” у бічну стінку носа (фото). Це робить неможливим нормальне проходження повітря при диханні.

   

   Крім того, вони є сильними нервово-рефлекторними подразниками, про наявність яких людина може навіть не підозрювати. Такий шип або гребінь може викликати постійне “шмигання” носом, закладеність і виділення прозорого слизу, напади чхання, головний біль, невротичні стани.

2. Травматичні викривлення перегородки носа.

   При ударі по носі найбільше навантаження відчуває передній відділ хряща перегородки. Це та частина перегородки, яка максимально виступає вперед. Оскільки хрящ – структура досить тендітна – він може переламатися або деформуватися. Ситуація ускладнюється тим, що в передньому відділі порожнини носа просвіт повітряних ходів найменший (зона носового клапана). Будь-яка перешкода на шляху вдихуваного повітря в цьому вузькому місці веде до дуже сильного порушення носового дихання.

   

   На ілюстрації видно посттравматичне викривлення перегородки носа у чоловіка 45 років. Передній край перегородки виступає з правої ніздрі, ніздрю зліва практично повністю перекритий.

   Дуже часто пацієнти, щоб полегшити свій стан, починають зловживати судинозвужувальними краплями – Нафтизин, Назол, Нок-Спрей та інші. Це призводить до звикання і розвитку медикаментозного вазомоторного риніту.

   Для постановки діагнозу і визначення тактики лікування, крім традиційного ЛОР-обстеження, в нашій клініці проводиться діагностична ендоскопія порожнини носа, яка дозволяє під збільшенням розглянути найдрібніші анатомічні структури носа, недоступні звичайному огляду. Крім того, проводиться риноманометрія – єдине об’єктивне дослідження носового дихання. Воно дозволяє визначити, скільки кубічних сантиметрів повітря проходить через порожнину носа в одиницю часу і показує ступінь порушення носового дихання. Це дуже важливо для порівняння в післяопераційному періоді або після закінчення консервативного лікування.

Лікування викривлення носової перегородки

Оскільки при викривленні носової перегородки мають місце порушення нормальної анатомії порожнини носа, всі консервативні заходи (судинозвужувальні краплі, таблетки, дихальна гімнастика) мають тимчасовий і не завжди виражений ефект.

При клінічних проявах викривлення носової перегородки проводиться хірургічне лікування – операція ендоскопічна септопластика. При виконанні операції не проводиться жодних розрізів на обличчі. В результаті її проведення форма зовнішнього носа не змінюється. Операція триває в середньому від 30 хвилин до 1 години та може виконуватися як під місцевою, так і під загальною анестезією.

Технологія проведення операції при вроджених і посттравматичних викривленнях перегородки відрізняється. При усуненні наслідків травми операція більш трудомістка, що пов’язано з необхідністю відтворювати передній відділ перегородки, який відповідає за опору і зовнішній вигляд кінчика носа. Операція закінчується установкою в порожнину носа спеціальних силіконових пластинок – так званих сплінтів і спеціальних тампонів “MEROCELL”, які видаляються на наступну добу. Таким чином необхідно перебування пацієнта в стаціонарі тільки 1 добу, після чого ми відпускаємо його додому.

Протягом 5-7 днів після операції необхідно буде відвідувати спеціальні перев’язки для прискорення загоєння і профілактики утворення спайок.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.