Хронічний тонзиліт

Тонзиліт (від лат. tonsila – мигдалина, -itis запалення) досить поширене захворювання. Мигдалини – це органи імунного захисту, які разом з носоглотковою мигдалиною (аденоїди), язичною і трубними мигдалинами утворюють своєрідне кільце (лімфоепітеліальне кільце Пирогова). Це кільце – потужний бар’єр, який стоїть на шляху вдихуваного повітря і надходить їжі. Мигдалини це перша лінія оборони імунної системи, яка розпізнає в повітрі і їжі небезпечні бактерії та віруси й запускає імунну відповідь – синтез антитіл і клітин-кілерів. З цієї причини мигдалини відчувають дуже велике навантаження.

Якщо уважно подивитися на мигдалину, на її поверхні можна побачити поглиблення та отвори. Ці отвори продовжуються у вузькі звивисті ходи, що йдуть углиб мигдалини так звані лакуни. Така будова значно збільшує площу поверхні.

При їжі в лакуни потрапляє їжа і зберігається там певний час. Імунні клітини на поверхні лакун аналізують її частки та при небезпеці запускають імунну відповідь. Потім при ковтальних рухах їжа разом з епітелієм «видавлюється» з лакун у вигляді білястих пробок і процес повторюється заново.

Хронічний тонзиліт виникає тоді, коли порушується процес евакуації вмісту з лакун. Зазвичай це відбувається при звуженні гирла лакуни рубцями, які залишаються на поверхні мигдалини при ангінах, травмуванні їжею, при самостійному видавлюванні пробок і промиванні лакун. Вміст лакуни не може вийти через звужене «шийку», відбувається його застій.

В просвіті розвиваються мікроорганізми (зазвичай патогенні стрептококи), які пошкоджують мигдалину, викликаючи її запалення. Продукти життєдіяльності мікроорганізмів викликають інтоксикацію організму. Таким чином, захворювання проявляє себе хворобливістю і першінням у горлі, підвищеною стомлюваністю, слабкістю, можливі тривалі підйоми температури тіла до 37-37,5 С. ​​Хронічна стрептококова інфекція є пусковим моментом розвитку ревматизму аутоімунного запалення сполучної тканини, що проявляється пошкодження суглобів, клапанів серця, нирок.

Лікування хронічного тонзиліту хірургічне. Ефективність консервативного лікування дуже спірна. Будь-які полоскання не досягають мети, промивання лакун шприцом спочатку дають полегшення, але травмують слизову і надалі погіршують ситуацію.

Вид планованої операції визначається тільки після лабораторно клінічного обстеження пацієнта і консультації лікаря-терапевта. При відсутності ознак ревматизму і змін електрокардіограми методом вибору є лазерна лакунотомія. Сенс операції полягає в випаровуванні лазером судженого горлечка лакуни, в результаті чого відновлюється її дренаж. Операція дуже щадна, однак, для комфорту пацієнта виконується під загальним знеболенням. При наявності ознак ревматизму доцільно повністю видалити мигдалини, які в цьому випадку є резервуаром небезпечної інфекції.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.