Категорія: Заболевания ГОРЛА

Хропіння – це звуковий феномен, який утворюється при вібрації стінок верхніх дихальних шляхів під час сну. Чому ж це відбувається? Річ у тому, що глотка – ділянка дихальних шляхів між порожниною носа з одного боку і трахеєю з іншого – не має ніякого міцного каркаса, кісткового або хрящового. Він являє собою м’яку м’язову трубку.

Відповідно до законів фізики, при вдиху в дихальних шляхах виникає негативний тиск, і виникають сили, які прагнуть викликати спадання стінок цієї трубки. І чим менше її діаметр, тим більше ці сили. Коли людина не спить, її м’язи знаходяться в тонусі та глотка являє собою більш-менш жорстку структуру. Коли ж людина засинає, вся мускулатура розслабляється, і стінки глотки починають вібрувати при диханні. Дивіться відео, як це відбувається!

Однак хропіння з’являється далеко не у всіх людей. Воно виникає тільки тоді, коли є які-небудь причини, що зменшують просвіт глотки. Це може бути: поліпоз носа, аденоїди, збільшені мигдалини, збільшене м’яке піднебіння і піднебінні дужки, збільшений корінь язика, деформація хряща надгортанника. Крім того, хропіння може бути викликано відкладеннями жиру в області шиї у пацієнтів з надмірною вагою, прийомом алкоголю, снодійних та заспокійливих препаратів.

Хропіння – це, на жаль, не тільки звук, який заважає спати родичам пацієнта. Приблизно у 70% хворих з хропінням відбуваються зупинки дихання уві сні, пов’язані з повним спаданням стінок глотки. Така зупинка триває не більше 1 хвилини, однак під час неї організм знаходиться в стані гострої гіпоксії – нестачі кисню, різко зростає частота серцевих скорочень і йде «підскок» артеріального тиску. Кількість зупинок дихання може коливатися від 1-2 до 40-50 за одну годину, і їх наслідки можуть бути небезпечними для здоров’я і навіть життя.

ДІАГНОСТИКА:

При обстеженні пацієнтів з хропінням в обов’язковому порядку проводиться ендоскопічне дослідження всіх відділів верхніх дихальних шляхів – порожнини носа, носоглотки, ротоглотки та гортаноглотки. Проводиться риноманометрія – апаратне дослідження прохідності верхніх дихальних шляхів. Це дозволяє виявити причину хропіння, тяжкість стану і визначити спосіб і тактику лікування.

ЛІКУВАННЯ:

Величезна кількість причин хропіння передбачає індивідуальний підхід у підборі лікування. Арсенал лікувальних методів досить великий – від організаційних заходів (відмова від прийому алкоголю у вечірній час, дієта) і фізіотерапевтичних процедур (електростимуляція м’язів глотки і шиї) до хірургічного лікування (ендоскопічне видалення поліпів, аденоїдів, пластика язичка і м’якого піднебіння, лазерне видалення піднебінних і мовних мигдалин).

Найчастіша операція при лікуванні хропіння – пластика язичка і м’якого піднебіння (увулопалатопластика). Виконується вона під загальним знеболенням. Суть операції полягає в тому, що хірург видаляє надлишки тканин м’якого піднебіння і бокових валиків глотки. Це дозволяє збільшити діаметр просвіту глотки. При необхідності, лазером або електрохірургічним скальпелем на м’якому небі виконуються спеціальні насічки. В результаті м’яке піднебіння стає щільнішим і не парусить під час вдиху.

Одна з найсучасніших технологій лікування хропіння (Pillar procedure), полягає в тому, що в м’яке піднебіння шляхом ін’єкції вводяться спеціальні імплантати, які його зміцнюють і не дають вібрувати.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.

Тонзиліт (від лат. tonsila – мигдалина, -itis запалення) досить поширене захворювання. Мигдалини – це органи імунного захисту, які разом з носоглотковою мигдалиною (аденоїди), язичною і трубними мигдалинами утворюють своєрідне кільце (лімфоепітеліальне кільце Пирогова). Це кільце – потужний бар’єр, який стоїть на шляху вдихуваного повітря і надходить їжі. Мигдалини це перша лінія оборони імунної системи, яка розпізнає в повітрі і їжі небезпечні бактерії та віруси й запускає імунну відповідь – синтез антитіл і клітин-кілерів. З цієї причини мигдалини відчувають дуже велике навантаження.

Якщо уважно подивитися на мигдалину, на її поверхні можна побачити поглиблення та отвори. Ці отвори продовжуються у вузькі звивисті ходи, що йдуть углиб мигдалини так звані лакуни. Така будова значно збільшує площу поверхні.

При їжі в лакуни потрапляє їжа і зберігається там певний час. Імунні клітини на поверхні лакун аналізують її частки та при небезпеці запускають імунну відповідь. Потім при ковтальних рухах їжа разом з епітелієм «видавлюється» з лакун у вигляді білястих пробок і процес повторюється заново.

Хронічний тонзиліт виникає тоді, коли порушується процес евакуації вмісту з лакун. Зазвичай це відбувається при звуженні гирла лакуни рубцями, які залишаються на поверхні мигдалини при ангінах, травмуванні їжею, при самостійному видавлюванні пробок і промиванні лакун. Вміст лакуни не може вийти через звужене «шийку», відбувається його застій.

В просвіті розвиваються мікроорганізми (зазвичай патогенні стрептококи), які пошкоджують мигдалину, викликаючи її запалення. Продукти життєдіяльності мікроорганізмів викликають інтоксикацію організму. Таким чином, захворювання проявляє себе хворобливістю і першінням у горлі, підвищеною стомлюваністю, слабкістю, можливі тривалі підйоми температури тіла до 37-37,5 С. ​​Хронічна стрептококова інфекція є пусковим моментом розвитку ревматизму аутоімунного запалення сполучної тканини, що проявляється пошкодження суглобів, клапанів серця, нирок.

Лікування хронічного тонзиліту хірургічне. Ефективність консервативного лікування дуже спірна. Будь-які полоскання не досягають мети, промивання лакун шприцом спочатку дають полегшення, але травмують слизову і надалі погіршують ситуацію.

Вид планованої операції визначається тільки після лабораторно клінічного обстеження пацієнта і консультації лікаря-терапевта. При відсутності ознак ревматизму і змін електрокардіограми методом вибору є лазерна лакунотомія. Сенс операції полягає в випаровуванні лазером судженого горлечка лакуни, в результаті чого відновлюється її дренаж. Операція дуже щадна, однак, для комфорту пацієнта виконується під загальним знеболенням. При наявності ознак ревматизму доцільно повністю видалити мигдалини, які в цьому випадку є резервуаром небезпечної інфекції.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.