Викривлення носової перегородки

Носова перегородка – це тонка пластинка, товщиною 2-3 мм, яка розділяє порожнину носа на дві приблизно однакові половини. У передній частині вона утворена хрящем, в задній тонкої кісткою і покрита з обох сторін слизовою оболонкою.

Деформації носової перегородки (бічні зміщення, шипи, гребені) викликають різне за ступенем порушення носового дихання, аж до повного його припинення. Це сильно погіршує якість життя людини, він стає більш схильним до запальних і алергічних захворювань органів дихання. Ускладнене дихання носом негативно впливає на серцево-судинну і сечостатеву системи, викликає різні неврози, може бути причиною хропіння і зупинок дихання уві сні.

Через виникнення деформації носової перегородки діляться на 1) природні (природжені) і 2) посттравматичні.

  1. Природні викривлення перегородки носа.

    Це потовщення (шипи та гребені), які утворюються на “стиках” кісткової та хрящової частини перегородки в результаті порушення їх розвитку. Іноді вони досягають значних розмірів і можуть “встромлятися” у бічну стінку носа (фото). Це робить неможливим нормальне проходження повітря при диханні.

    Крім того, вони є сильними нервово-рефлекторними подразниками, про наявність яких людина може навіть не підозрювати. Такий шип або гребінь може викликати постійне “шмигання” носом, закладеність і виділення прозорого слизу, напади чхання, головний біль, невротичні стани.

  2. Травматичні викривлення перегородки носа.

    При ударі по носі найбільше навантаження відчуває передній відділ хряща перегородки. Це та частина перегородки, яка максимально виступає вперед. Оскільки хрящ – структура досить тендітна – він може переламатися або деформуватися. Ситуація ускладнюється тим, що в передньому відділі порожнини носа просвіт повітряних ходів найменший (зона носового клапана). Будь-яка перешкода на шляху вдихуваного повітря в цьому вузькому місці веде до дуже сильного порушення носового дихання.

    На ілюстрації видно посттравматичне викривлення перегородки носа у чоловіка 45 років. Передній край перегородки виступає з правої ніздрі, ніздрю зліва практично повністю перекритий.

    Дуже часто пацієнти, щоб полегшити свій стан, починають зловживати судинозвужувальними краплями – Нафтизин, Назол, Нок-Спрей та інші. Це призводить до звикання і розвитку медикаментозного вазомоторного риніту.

    Для постановки діагнозу і визначення тактики лікування, крім традиційного ЛОР-обстеження, в нашій клініці проводиться діагностична ендоскопія порожнини носа, яка дозволяє під збільшенням розглянути найдрібніші анатомічні структури носа, недоступні звичайному огляду. Крім того, проводиться риноманометрія – єдине об’єктивне дослідження носового дихання. Воно дозволяє визначити, скільки кубічних сантиметрів повітря проходить через порожнину носа в одиницю часу і показує ступінь порушення носового дихання. Це дуже важливо для порівняння в післяопераційному періоді або після закінчення консервативного лікування.

Лікування викривлення носової перегородки

Оскільки при викривленні носової перегородки мають місце порушення нормальної анатомії порожнини носа, всі консервативні заходи (судинозвужувальні краплі, таблетки, дихальна гімнастика) мають тимчасовий і не завжди виражений ефект.

При клінічних проявах викривлення носової перегородки проводиться хірургічне лікування – операція ендоскопічна септопластика. При виконанні операції не проводиться жодних розрізів на обличчі. В результаті її проведення форма зовнішнього носа не змінюється. Операція триває в середньому від 30 хвилин до 1 години та може виконуватися як під місцевою, так і під загальною анестезією.

Технологія проведення операції при вроджених і посттравматичних викривленнях перегородки відрізняється. При усуненні наслідків травми операція більш трудомістка, що пов’язано з необхідністю відтворювати передній відділ перегородки, який відповідає за опору і зовнішній вигляд кінчика носа. Операція закінчується установкою в порожнину носа спеціальних силіконових пластинок – так званих сплінтів і спеціальних тампонів “MEROCELL”, які видаляються на наступну добу. Таким чином необхідно перебування пацієнта в стаціонарі тільки 1 добу, після чого ми відпускаємо його додому.

Протягом 5-7 днів після операції необхідно буде відвідувати спеціальні перев’язки для прискорення загоєння і профілактики утворення спайок.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.

Алергічний риніт

Алергія – це складний захисний механізм, який сформувався в процесі еволюції. Він дозволяє дуже швидко прибрати з організму алерген – чужорідну білкову речовину, яка представляє небезпеку (бактерії, віруси, грибки та інше). Коли алерген потрапляє з повітрям на слизову носа, майже миттєво розвивається її набряк і різко підвищується виділення носового слизу. При цьому «вимивається» вже потрапивший алерген і блокується шлях для вступу нового.


Алергія на пилок. Рясна кількість слизу в порожнині носа (червона стрілка). Пацієнтка змушена весь час ходити з носовою хусткою, що сильно заважає їй жити та працювати.

Однак, при деяких порушеннях імунної системи цей захисний механізм «збивається» і починає реагувати на нешкідливі та безпечні речовини в навколишньому світі. Це може бути пилок рослин, домашній пил, шерсть тварин і багато іншого. Алергічний риніт заподіює масу незручностей і значно порушує якість життя людини. Пацієнти з цим захворюванням скаржаться на постійну або періодичну закладеність носа, рясні прозорі виділення, напади чхання та свербіж в носі. Алергічний риніт може привести до розвитку і зростання поліпів у дорослих людей і гіпертрофії носоглоткової мигдалини (аденоїди) у дітей. Значно ускладнює перебіг АР такі захворювання порожнини носа, як викривлення носової перегородки, гіпертрофічний і вазомоторний риніт, поліпоз носа.

ДІАГНОСТИКА:

Комплекс діагностичних процедур в нашій клініці складається з діагностичної ендоскопії порожнини носа, риноманометрії – апаратної оцінки носового дихання та імунотермістометрії – апаратного визначення чутливості до алергенів по плазмі крові.

ЛІКУВАННЯ:

На жаль, найкращий і основний спосіб лікування алергічного риніту – уникати контакту з алергеном. Після виявлення «винних» алергенів, лікар-імунолог підкаже які дії для цього потрібно зробити. Лікування проявів алергічного риніту – медикаментозне. Воно підбирається індивідуально, залежно від форми захворювання і тяжкості стану. При наявності викривлень носової перегородки, поліпів, гіпертрофічного риніту, проводиться ендоскопічна хірургічна корекція.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.

Кісти та чужорідні тіла придаткових пазух носа

Кіста – це доброякісне новоутворення, яке являє собою тонкостінний міхур, заповнений рідиною. У більшості випадків, основний симптом кісти – хронічний головний біль. Вона виникає через те, що зростаюча кіста тисне на нервові закінчення слизової оболонки. Кіста може порушувати природний відтік слизу з пазух і приводити до її запалення.

Сторонні тіла проникають в додаткові пазухи або в результаті відкритої травми пазухи, або в результаті медичних маніпуляцій (пломбування каналів зубів верхньої щелепи). Чужорідне тіло, як правило, призводить до розвитку хронічного запалення пазухи.

Кіста гайморової пазухи (схема).

Кіста гайморової пазухи на комп’ютерній томограмі.

ДІАГНОСТИКА:

Для оцінки стану придаткових пазух проводиться рентгенологічне дослідження – оглядова рентгенограма придаткових пазух носа і / або комп’ютерна томографія придаткових пазух носа. В обов’язковому порядку проводиться діагностична ендоскопія носа для оцінки стану серединних носових структур.

ЛІКУВАННЯ:

Кіста або чужорідне тіло повинні бути видалені хірургічно. На відміну від традиційних операцій зі створенням великого отвору в стінці пазухи, ми виконуємо ендоскопічну ревізію пазухи через невеликий отвір діаметром 4 мм за допомогою спеціальних мікроінструментів. Операція дуже щадна і може виконуватися, як амбулаторна процедура.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.

Запальні захворювання придаткових пазух носа

Підрядні пазухи носа – це порожнини в кістках черепа, які через невеликі отвори (соустя) пов’язані з порожниною носа. Біологічна роль цих пустот полягає в зменшенні маси черепа, крім того, вони є резонаторами та надають голосу кожної людини свій неповторний тембр.

Поліпи утворюються не просто так. Це реакція слизової оболонки на хронічне подразнення. Процес утворення поліпів можна образно порівняти з появою пухиря і мозолі на нозі при носінні незручного взуття.

Розрізняють декілька придаткових пазух:

  1. Ґрати (лабіринт ґратчастої кістки) – безліч дрібних порожнин в товщі ґратчастої кістки.
  2. Гайморові пазухи (верхньощелепні пазухи) – за ім’ям вченого-медика, який вперше описав її).
  3. Клиноподібна пазуха.

Пазухи – це не замкнуті порожнини!

Образно пазуху можна представити у вигляді пляшки з вузькою шийкою, е це горлечко “відкривається” в просвіт порожнини носа. Горлечка, а по науковому соустя всіх пазух, крім клиноподібної, відкриваються в одне певне місце – під середню носову раковину.

Подивіться як це виглядає на схемі на прикладі гайморових і лобних пазух.

Гайморові пазухи (Г) мають вивідне сполучення зверху, а лобові пазухи (Л) – знизу, це як би перевернуті догори дном пляшки.

Ця схема, звичайно ж спрощеною. У житті все трохи складніше …

Навіщо це треба?

Кожна пазуха зсередини покрита слизовою оболонкою, такою ж, як і порожнина носа. Слизова оболонка, незважаючи на гадану ніжність і вразливість – це найпотужніший захисний бар’єр, непроникний для більшості інфекцій. Для природи немає кращого способу захистити будь-якої вразливий орган, ніж покрити його слизовою оболонкою. А таких органів в безпосередній близькості до носа – більш ніж достатньо: головний мозок, очниці, великі судини і нерви.

Слизова оболонка виробляє слиз, який містить цілий ряд захисних речовин, що нейтралізують мікроби. Процес утворення слизу постійний, тому він повинен постійно відводиться. Для цього і потрібні соустя – через них слиз відводиться в порожнину носа.

Мал. 3 Комп’ютерна томографія придаткових пазух носа. Стрілки показують на вивідні соустя гайморових пазух.

Причому відводиться він не “самопливом”. Поверхня слизової оболонки покрита мікроскопічними віями. Ці вії знаходяться в постійному русі і саме вони просувають слиз у напрямку до сполучення пазухи.

Коли людина хворіє на респіраторну вірусну інфекцію, секреція слизу в носі і в пазухах зростає. Якщо сполучення пазухи має достатній діаметр (для великих пазух це 2,5-3 мм), слиз встигає повністю евакуюватися і не накопичується в пазусі.

Якщо ж розмір соустя виявиться менше необхідного, слиз не зможе вийти і пазуха починає нею заповнюватися. З’являється відчуття тиску і розпирання в проекції пазухи.

Існує 3 причини, за якими сполучення пазухи може бути звужене:

  1. Сильний набряк слизової оболонки, що оточує сполучення (характерно для деяких респіраторних вірусних інфекцій).
  2. Індивідуальні анатомічні особливості (природно вузьке сполучення).
  3. Об’ємний патологічний процес в зоні соустя: поліп або пухлина, гіпертрофія середньої раковини, викривлення перегородки носа в верхньому відділі.

Хоча носовий слиз і являє собою коктейль з антимікробних речовин, але при застої слизу їх активність знижується і він перетворюється в живильний “бульйон” для мікроорганізмів, чим останні неодмінно користуються. При приєднанні мікробної інфекції слиз перетворюється на гній – він мутніє, набуває неприємного запаху.

Ось так виходять основні симптоми запалення в пазусі – біль в проекції пазухи, гнійні виділення з носа, інтоксикація (підйом температури тіла, слабкість)

Запалитися може як одна, так і декілька пазух. Запалення гайморової пазухи називають гайморит, лобової пазухи – фронтит, ґратчастоголабіринту – етмоїдит, клиноподібної пазухи – сфеноїдит.

ДІАГНОСТИКА:

Головне завдання, яке необхідно вирішити при обстеженні пацієнтів з синуситами, це дізнатися через що сталася закупорка соустя. Яка з трьох причин (див. вище) звуження співустя пазухи є у даного конкретного пацієнта. Від цього залежить алгоритм лікування та прогноз.

Якщо запалення в пазусі викликано причиною №1 (набряком слизової оболонки, що оточує сполучення), то в переважній більшості випадків переможного результату вдається досягти медикаментозно, без проколів та інших інвазивних маніпуляцій. Якщо причинами №2 і №3 – будьте впевнені, що без хірургічного розширення соустя неможливо досягти нормального дренажу пазухи і, відповідно, довгострокового результату. Будь-яка застуда може спровокувати нове загострення. Така людина може страждати від синуситу (гаймориту, фронтиту, етмоїдиту або сфеноїдиту) все життя, стаючи постійним “клієнтом” ЛОР-лікарів.

Першим етапом проводиться діагностична ендоскопія носа. Ендоскопія дозволяє під 30-кратним збільшенням розглянути всі структури порожнини носа, підійти до місця виходу соустій і побачити, чи є виділення з пазух і чи є в порожнині носа щось, що утрудняє відтік з-під середньої раковини.

Для того, щоб побачити, що діється всередині самої пазухи і простежити весь вивідний шлях з пазухи, проводиться комп’ютерна томографія придаткових пазух носа. Це рентгенівське дослідження. Однак на відміну від традиційного рентгенівського знімка, комп’ютерний томограф дозволяє виконувати тривимірне сканування досліджуваної ділянки тіла і отримувати зображення з високою роздільною здатністю. Зображення, отримані за допомогою томографа мають ні з чим незрівнянну діагностичну цінність.

Ось так має виглядати область середньої носової раковини в нормі. Проміжок між середньою носовою раковиною і бічною стінкою носа в ідеалі повинен бути рівний 3 мм. Це простір необхідний для нормального відтоку слизу з соустя пазухи.

Проміжок між середньою раковиною і перегородкою також має дорівнювати 3 мм. Він називається нюховою щілиною, тому що саме тут знаходяться рецептори, які сприймають запахи.

Анатомія середньої раковини в нормі. З соустя пазухи виділяється каламутне виділення. Відтік вільний. З таким гайморитом можна впоратися медикаментозно.
Прокол і дренування пазухи, а також інші інвазивні заходи не показані!

Гіпертрофована (збільшена) середня раковина. Вона має такі великі розміри, що заповнює весь простір між перегородкою і бічною стінкою.
Така раковина як пробка закриває відтік з соустя гайморової пазухи. У пацієнта хронічний гнійний гайморит.
Необхідне хірургічне лікування – часткова резекція середньої раковини. Це відновить відтік з пазухи та назавжди позбавить пацієнта від загострень гаймориту.

Крихітний поліп тільки показався з-під середньої раковини. Він теж закриває сполучення пазухи і провокує у даного пацієнта хронічний гайморит справа. Такий поліп можна побачити тільки за допомогою ендоскопа!
Для того, щоб позбавити людину від гаймориту необхідно хірургічне лікування – видалення поліпа.

Аналогічна ситуація, більший поліп.

Зверніть увагу на фотографію. У цього пацієнта права половина носа без проблем, а з лівого є потовщення перегородки у верхньому відділі. Це потовщення (червона стрілка) притискає нормальну середню раковину (*) до бічної стінки. Виходить, що вона закриває відтік з соустя. Як результат – хронічний гайморит і фронтит зліва.

ЛІКУВАННЯ:

Історія питання.

Це дивно, але ще в кінці 19 століття німецький професор А. Оноду докладно дослідив і описав анатомію всіх придаткових пазух носа і їх вивідних соустій. Ще дивніше, що майже 2 століття ці знання нікому не знадобилися. У медицині міцно устоялися погляди, що якщо слизова оболонка в пазусі часто запалюється, значить винуватцем запалення є саме слизова оболонка і її необхідно повністю видалити. Вражаюча логіка, чи не так? Пацієнтам виконувалися так звані радикальні операції, при яких була вилучена вся запалена слизова оболонка до оголеної кістки. Згодом вона заміщалася функціонально неактивною рубцевої тканиною.

Всі гострі запальні процеси в пазухах лікувалися промиваннями по Проецу (знайомі багатьом під ім’ям “зозуля”) або проколами пазух з вимиванням гною і введенням антисептиків. Але то було 19 століття! Антибіотиків ще не придумали, тому лікарі намагалися як могли полегшити страждання хворого. У 50-х роках 20-го століття стало зрозуміло, що щось ми (лікарі) робимо неправильно.

З’являлися і накопичувалися нові знання у будові і функціонуванні пазух. Нові розробки в області оптики дозволили створити ширококутні ендоскопи малого діаметра, за допомогою яких стало можливим обстежити порожнину носа. Так зародився новий напрямок в ЛОР-хірургії, яке називається функціональна ендоскопічна хірургія носа і придаткових пазух. Основна ідея цього напряму – відновлення нормально відтоку слизу з пазух, що призводить до її самоочищення і одужання.

На жаль вітчизняна медицина виявилася найважчою на підйом! Тільки в 1991 році група професорів з СНД в кількості 10 чоловік була запрошена до Австрії в місто Грац для навчання основам ендоскопії. Серед них був мій шановний учитель професор Серафим Захарович Піскунов.

Дуже сумно, але і до цього дня в більшості лікувальних установ широко використовуються проколи і зозулі, проводяться радикальні операції. Процедури ці неприємні для пацієнта, а найголовніше далеко не завжди виліковують від синуситу!

Якщо в порожнині носа є будь-яке анатомічне порушення, що утрудняє природний відтік вмісту з пазухи, необхідне проведення малотравматичної ендоскопічної операції для його усунення. Ендоскопічний контроль дозволяє прицільно видалити перешкоду в зоні середньої раковини. Таким чином обсяг тканин, які видаляються дуже невеликий. Операція виконується, як правило під загальним знеболенням. Післяопераційний період переноситься досить легко, Загальний стан нагадує застуду. Повне відновлення після операції проходить протягом 1 тижня. Це дозволить повністю позбутися від захворювання і забути про сезонні загострення.

Ендоскопічна картина після операції. Під контролем оптики видалені кілька клітин ґратчастої кістки під середньою раковиною, що дозволило відкрити соустя запаленої гайморової пазухи (велика стрілка) та інших решіток (маленькі стрілки). Нові соустя широкі, гній з них не виділяється, пацієнт вилікуваний.

Якщо немає анатомічного блоку соустій, але у пацієнта присутній виражений больовий синдром і необхідно видалити гній з пазухи, ми застосовуємо ЯМІК-катетер. Це ефективна і безболісна альтернатива традиційному проколу. ЯМІК-катетер це розробка вчених ярославського медичного інституту. Він являє собою систему латексних трубочок і манжет, які дозволяють створити в порожнині носа негативний тиск і відкачати вміст всіх запалених пазух за допомогою звичайного шприца.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.

Поліпи носа

Поліпи – це доброякісні новоутворення, які утворюються в результаті набряку і розростання обмежених ділянок слизової оболонки порожнини носа і придаткових пазух.

Поліпи утворюються не просто так. Це реакція слизової оболонки на хронічне подразнення. Процес утворення поліпів можна порівняти з появою пухиря і мозолі на нозі при носінні незручного взуття.


Існує 3 подразники, які можуть викликати зростання поліпів:

  1. Носова алергія – підвищена чутливість до алергенів, вдихуваним з повітрям (домашній і бібліотечний пил, пилок рослин, спори грибів, шерсть тварин і багато інших).
  2. Токсини золотистого стафілокока. Це мікроорганізм який у 10% людей живе на слизовій носа.
  3. Грибкова інфекція слизової носа.

Однак, навіть при наявності зазначених причин, поліпи ростуть далеко не у всіх. Людина повинна мати генетичну схильність. Таким чином, поліпоз – це реакція слизової оболонки носа на хронічне зовнішнє подразнення при наявності генетичної схильності.

Поліпоз – це хронічне і прогресуюче захворювання. Одного разу утворившись, поліп починає повільно рости та через певний час грона поліпів призводить до ускладнення носового дихання і порушення нюху. Пацієнти з поліпозом носа скаржаться на порушення носового дихання, яке розвинулося поступово і має постійний характер. Дуже часто мають місце рясні пінисті прозорі виділення з носа.

Поліп може почати рости з будь-якого місця на слизовій оболонці, проте найбільш часто вони з’являються з решіток (осередків ґратчастої кістки).

Діагностика:

При постановці діагнозу в нашій клініці вирішальне значення має діагностична ендоскопія – об’єктивне дослідження яке дозволяє визначити поширеність процесу. Всім пацієнтам обов’язково проводиться комп’ютерна томографія, яка дає відповідь на питання, наскільки вражені додаткові пазухи носа. Ми також виконуємо риноманометрію – дослідження, яке показує ступінь порушення носового дихання.

Великий запальний поліп, який перекриває 90% лівої половини носа. Носове дихання значно порушено.

Дрібний поліп тільки показався з-під середньої раковини. Носове дихання не змінено, оскільки поліп дуже маленький. Однак він закриває простір між середньою раковиною і бічною стінкою носа, що порушує відтік від гайморової пазухи та викликає хронічний гайморит.

Великий поліп, який перекриває 60% лівої половини носа. Носове дихання значно порушено.

Лікування:

Поліпи – це наслідок хронічного подразнення слизової оболонки носа, або алергічним процесом, або інфекційним. Можна десятки разів видаляти поліпи, але поки ми не знайдемо причину, що викликала їх зростання, цей процес буде тривати нескінченно.

Тому лікування поліпозу проводиться за наступним алгоритмом:

  1. Діагностика (посів на бактеріальну і грибкову мікрофлору, алергодіагностика, комп’ютерна томографія придаткових пазух носа).
  2. Хірургічне лікування.
  3. Протирецидивна терапія, в залежності від результатів алергодіагностики та бактеріологічного посіву.

Кожен з трьох етапів лікування однаково важливий. Можна блискуче виконати операцію і видалити всі поліпи, але якщо причина, яка викликала їх появу, не буде усунена – буде рецидив. Це всього лише питання часу.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.

Гіпертрофічний риніт

Гіпертрофічний риніт – це захворювання, пов’язане з гіпертрофією (збільшенням розміру) тканин, які утворюють носові раковини, що веде до порушення носового дихання.

Носові раковини – це своєрідні вирости на боковій стінці порожнини носа у вигляді складок. Розрізняють нижні (А), середні (В) і верхні (С) носові раковини. Вони мають кістковий каркас і покриті слизовою оболонкою.

Біологічна роль носових раковин різноманітна:

  1. У слизовій оболонці носових раковин знаходяться так звані запалі тіла – сплетіння кровоносних судин в яких активно циркулює кров. Кров виконує роль “теплоносія”, за рахунок неї відбувається обігрів вдихуваного повітря.
  2. У слизовій оболонці носових раковин знаходиться безліч залоз зовнішньої секреції, які виділяють слизовий секрет для зволоження вдихуваного повітря.
  3. На поверхню слизової носових раковин активно секретуються природні антитіла (імуноглобуліни А) і макрофаги – клітини, що запускають механізм імунної відповіді. За рахунок цього повітря, яке ми вдихаємо дезінфікується.
  4. Середня носова раковина (В) є своєрідним козирком, який прикриває і захищає вивідні отвори гайморової пазухи, лобової пазухи та більшості осередків ґратчастої кістки
  5. Аеродинамічний профіль носових раковин схожий на профіль крила літака. При обтіканні їх повітряним потоком на вдиху утворюються області підвищеного та зниженого тиску. В результаті повітряний струмінь відхиляється по дузі вгору і досягає самих верхніх відділів носа, де розташовані рецептори нюху. Шляхом цього людина відчуває запахи.

Напрямок струменя повітря при вдиху.

Повітря йде по дузі вгору і вдаряє в передній кінець середньої носової раковини, у зв’язку з чим він відчуває підвищене аеродинамічне навантаження.

Напрямок струменя повітря при видиху.

Повітря йде практично прямолінійно по нижній частині порожнини носа і вдаряє в задній кінець нижньої носової раковини, у зв’язку з чим він відчуває підвищене аеродинамічне навантаження.

Таким чином у порожнині носа існує два слабких місця, схильних до найбільшого навантаження – передні кінці середніх раковин і задні кінці нижніх раковин.

Здорова слизова оболонка добре справляється з таким навантаженням і ніяких структурних змін в ній не відбувається. При хронічному запаленні слизової оболонки (це буває при алергії, частих простудних захворюваннях, при вдиханні летючих хімікатів на виробництвах) а також при посиленні аеродинамічного навантаження (це буває при викривленнях перегородки та інших порушеннях анатомії порожнини носа) під впливом ударів струменя повітря відбувається компенсаторне розростання ділянок слизової в “слабких зонах”.

Іноді ці розростання досягають значних розмірів і порушують проходження повітря. Цей процес можна порівняти з утворенням мозолі на шкірі в місцях тертя.

Гіпертрофія переднього кінця середньої носової раковини у пацієнтки з цілорічним алергічним ринітом. Слизова оболонка горбиста, потовщена.

Гіпертрофія заднього кінця нижньої носової раковини у пацієнта, який страждає на хронічний гайморит. Задній кінець досяг таких великих розмірів, що лежить на дні носа і закриває повітряний просвіт на три чверті.

Гіпертрофія заднього кінця нижньої носової раковини у пацієнта, який працює на шкідливому виробництві (нафтопереробний комплекс).
Горбисте утворення (так звана “шовковична ягода” перекриває повітряний просвіт більше ніж на половину).

Зверніть увагу на наступну ендоскопічну фотографію. Це зіставлені фотографії лівої та правої половин носа.

У даного пацієнта ліва половина носа не дихає через викривлення перегородки, а права через гіпертрофію нижньої раковини (стрілка), яка сформувалася за кілька років.

Ця ситуація дуже типова для пацієнтів з викривленням носової перегородки. Пов’язана вона з тим, що якщо одна половина носа не працює, слизова оболонка другої починає відчувати підвищене навантаження. У ній поступово, протягом декількох років, відбувається структурна перебудова. Слизова оболонка потовщується і поступово порушує проходження повітря і по “здоровій” стороні. Це явище традиційно називається “компенсаторна гіпертрофія”, хоча правильніше було б називати “гіпертрофія від перенавантаження”.

При проведенні хірургічної операції на перегородці носа, необхідно обов’язково провести корекцію нижньої раковини. В іншому разі не буде досягнуто бажаного функціонального результату.

Діагноз встановлюється тільки після проведення діагностичної ендоскопії носа і риноманометрії.

Оскільки в основі цього захворювання лежать структурні зміни слизової оболонки, основний метод лікування – хірургічний.

Виконується операція, яка називається ендоскопічна конхопластика. Операція дуже щадна і малотравматична, тривалість її становить 10-15 хвилин. Виконуватися вона може як під загальним наркозом, так і під місцевим знеболенням. Вже на наступний день, після видалення гемостатичних тампонів, пацієнти відчувають значне поліпшення носового дихання.

Через 3 дні після проведення операції пацієнти можуть повернутися до нормального фізичної активності.

Ендоскопічна фотографія до і через 1 місяць після конхопластики (ліва сторона).

Гіпертрофована нижня носова раковина (*) значно зменшилася в обсязі, з’явився просвіт для проходження повітря (стрілка). З’явився огляд середньої носової раковини (жовта зірочка). При цьому повністю збережена слизова оболонка раковини та відновлений її аеродинамічний профіль.

*** Використання матеріалів сайту тільки з дозволу автора і посиланням на першоджерело.

Copyright © All right reserved (r) 2024 Клініка Доктора Запорожченко